Antonio da Correggio
Сьогодні наша остання неділя з колекцією Художньо-історичного музею, сподіваємося, вам сподобався цей особливий місяць! Час для абсолютної класики: Корреджо!
Коли Іо тікала від Юпітера (у грецькій і римській міфології цар богів і людей, володар неба та землі), він викликав темні хмари серед білого дня, щоби не дати об'єкту свого бажання втекти і спокусити її потайки, бо боявся помсти ревнивої дружини Юнони. Використовуючи вузький вертикальний формат, Корреджо зосереджує пристрасну зустріч на вигляді ніжної оголеної спини, поміщаючи її в тепле та вологе середовище. З великою елегантністю він зображує еротичний союз бога з Іо, смертною дочкою річкового бога Інаха: обличчя Юпітера м’яко мерехтить крізь сірий туман, коли він цілує Іо, а його рука ніжно обіймає її за талію; імовірна жертва, здається, відмовилася від будь-якої думки про втечу. Олень, який п’є в нижньому правому куті, надає еротичному мотиву відтінок християнської пристойності: "Як олень прагне до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже". (Пс. 42:1)
Уміння Корреджо поєднувати містичне зображення природи з класичним образним ідеалом і вираженням піднесеного почуття зробило його пізні роботи важливими провісниками художніх принципів бароко. Ця картина (разом з іншими) була створена на замовлення герцога Федеріко Ґонзаґи Мантуйського, який, швидше за все, подарував їх імператору Карлу V. Імовірно, для цього була певна причина: політичне значення зображень міфологічних чи історичних сцен зґвалтування. Їх широко сприймали як метафори абсолютної влади, яка, однак, в ідеалі, мала би мати благотворний вплив. Це могло би пояснити добровільну згоду жертви на цій картині.