Giotto di Bondone
Розіп'ятий Христос височіє понад двома групами фігур у цій роботі з 1303-1305 років. Ангели юрмляться довкола нього з великою варіативністю реакцій скорботи і болю. Марія Магдалина припала до його ніг; її плащ непомітно сповз з плечей і делікатно промальована, витончена голова лишилась прикрашеною лише волоссям. Його мати, Діва Марія, падає непритомною, поки на іншому боці воїни сперечаються за Христову мантію. Сотник упізнав Христа і намагається вказати на нього решті.
Одні з найдраматичніших частин у цьому Розп'ятті і наступного Оплакування відіграні маленькими постатями ангелів, нижні частини тіл яких приховані хмарами, — значно ефектніше рішення, ніж придумане Джотто для ангелів у його раніших фресках для Нижньої базиліки Святого Франциска в Ассізі, чиї тіла заледве обрізані композиційно. Ці малі створіння комунікують свій майже несамовитий відчай через екстраординарну варіацію жестів, поз і виразів облич, які не даються їхнім людським аналогам.