Подруги

Клімт найбільше торкається теми гомосексуального кохання в своїх пізніх роботах. У цій картині пізнього періоду тіла жінок ніби втрачають фізичну форму. Фон розчиняється в декоративному орнаментальному просторі. Клімт цікавився східними орнаментами і це захоплення досягло апогею приблизно в 1917 році з такими картинами, як "Подруги". Звичайно, іконографічні запозичення, основа його ранніх замовлень, не були новими для художника, так само, як і японський дизайн не був для нього чужим. Протягом усього періоду мозаїчної творчості він досліджував неоднозначні стосунки фігури/фону, подібні до тих, що спостерігаються в японських гравюрах, але його нав'язлива вірність тривимірній правдоподібності завжди заважала йому досягти повної площинної єдності. Тематично, звичайно, сюжетом "Подруг" було повторення лесбійських образів, які з'явилися у творчості Клімта з часів "Водяних змій" 1904 року. Однак світ, у якому живуть "Подруги", здається набагато менш суворим, ніж світ "Водяних змій", і вони набагато менш непривітні. Незважаючи на сюрреалістичні просторові якості полотна, очевидно, що ця пара не мешкає у водних глибинах, а живе над землею, дихаючи справжнім повітрям. Перед глядачем два обличчя, що викликають симпатію. Почуття між ними — це не стільки еротична пристрасть, скільки ніжна прихильність, а "неприродньому" гомосексуальному союзу тут надається неминучість інь/янь. Цей дуалізм виражається як фізичним виглядом фігур — одна одягнена, а інша оголена — так і птахами, що оточують їх. Ліворуч фантастичний фенікс, символ відродження; праворуч — неминучі сили долі, ворон і злий червоноокий лебідь. Таким чином, подруги стають символами вічного людського скрутного становища; пара, чия ситуація не така вже й рідкісна, набуває прототипної величі.

Ми присвячуємо цю роботу нашим подругам Алі та Домініці.

Хай буде більше кохання та менше ненависті. #КоханняПеремагає