Pierre Bonnard
Після періоду, проведеного у створенні паризьких пейзажів у стилі Едуарда Вюйяра та Анрі де Тулуз-Лотрека, близько 1905 року П'єр Боннар фактично переосмислює своє мистецтво. Новий акцент художника на масштабних композиціях, сміливих формах та яскравих кольорах свідчить про його обізнаність з творчістю сучасників Анрі Матісса та Пабло Пікассо, а також про його увагу до аркадських пейзажів - теми, яку він раніше не досліджував.
Частина серії з чотирьох полотен, написаних між 1916 і 1920 роками для своїх дилерів, Йосса і Гастона Бернхаймів, «Земний рай» демонструє нові, сміливі дослідження Боннаром світла, кольору і простору. Тут художник використав листя, щоб створити арку, схожу на сцену, для драми за участю задумливого Адама та лежачої Єви. Контраст, який Боннар створив між фігурами, здається, слідує традиції, в якій жіноче начало, представлене як сексуальне, пов'язане з природою, в той час як чоловіче, по суті інтелектуальне, здатне вийти за межі земного. Неоднозначність образу посилюється безліччю тварин, серед яких птахи, мавпа, кролики та змія (тут зменшена до садового вужа). Цей менш едемський рай може відображати реакцію художника на руйнування Європи під час Першої світової війни, яка все ще вирувала, коли він починав роботу над картиною.