Parmigianino
Натхнення для цієї картини можна простежити до скульптури, яку італійський художник-маньєрист Парміджаніно (Франческо Маццола) цілком міг бачити у 1530 році в колекції Грімані у Венеції. На картині зображено Ероса (також відомого як Амор або Купідон), написаного в скульптурній позі. Тема картини, ймовірно, походить з пізньоантичних уявлень, в яких Ерос (кохання), Гімерос (сексуальне бажання) та Пофос (туга) утворюють еротичну тріаду. В епоху Відродження ці ролі були переосмислені як небесне та земне кохання. Парміджаніно коментує складність вибору між цими двома формами кохання.
Твір з'являється серед речей Франческо Байярдо з Парми, який був другом і покровителем Парміджаніно. Біограф мистецтва пізнього Відродження Джорджо Вазарі пише, що Байярдо замовив «Купідон робить лук власноруч». Картину успадкував Маркантоніо Кавалька, а пізніше вона потрапила до Антоніо Переса, державного секретаря Філіпа II Іспанського, який привіз її з собою до Іспанії. У 1579 році Перес потрапив в опалу і був змушений продати картину посланцю Рудольфа II, імператора Священної Римської імперії. Однак продаж був заблокований іспанською короною, після чого її придбали та привезли до Праги в 1603 році разом із «Юпітером та Іо» та «Ганімедом, якого викрадає орел» Корреджо. У 1631 році її було передано до Віденської Шатцкамери.