Квіти на березі річки в Аржантеї

Написана у 1877 році, ця робота зображує набережну Аржантея, якщо дивитися вниз за течією від берега річки Сени. Моне переїхав до Аржантея, передмістя поблизу Парижа, у 1871 році та прожив там шість років. Натхненний мальовничими краєвидами Сени, що гармонійно співіснували з такими символами сучасного життя, як димарі, човнярі та ошатні прехожі, він написав низку видів цього району.

У 1870-х роках Аржантей переживав бум модернізації та індустріалізації, і був одним із регіонів, що найшвидше розвивалися, в околицях Парижа. З розвитком пароплавства та залізниці аржантейська доріжка вздовж Сени перетворилася на популярну прогулянкову зону, а не на комерційний маршрут, яким вона була в минулому. У цей час Моне часто експериментував із високою лінією горизонту, і в цій композиції домінує дика рослинність на передньому плані, тоді як лише половина полотна відкриває вид на річку та небо над нею. На дальньому березі цього краєвиду розташовувалися лісопилка, шкіряний завод, залізообробний завод, а також житлові будинки навколо них.

Проте Моне вирішив вилучити деякі з цих ознак індустріалізованого світу зі своєї картини. Він ретельно обрав ракурс, щоб оминути звичайний комерційний рух на Сені та фабрики з їхніми димарями, а також максимально використати природні елементи. Роблячи це, Моне прагнув вловити відокремлену, спокійну атмосферу, що характеризувала цю місцевість, оспівуючи її ідилічне, незаймане минуле, а не її гамірне, модернізоване сьогодення. У 1877 році Моне написав лише чотири полотна Аржантея, усі вони показують місто та річку з подібної точки огляду.