Adam Herszaft
Ми представляємо сьогоднішній офорт завдяки Єврейському історичному інституту у Варшаві, який керує одним з найбільших світових сховищ оцифрованої іудаїки. Це дивовижне джерело для всіх, хто цікавиться культурою та історією польських євреїв.
Коротка стаття Едварда Кляйнлерера в газеті Наш огляд, опублікована 20 грудня 1928 року, проливає світло на дещо забутого пейзажиста Адама Гершафта.
Цей талановитий живописець, який досконало володів технікою сухої голки та офорту, був зачарований містом Венеція. Він повернувся туди через багато років і щовечора прогулювався вузькими вуличками, щоб зануритися в атмосферу міста. А потім намагався передати особливий настрій Венеції у своїх роботах.
Про це ми дізнаємося від автора згаданого тексту, який супроводжував Гершафта в одній з таких вилазок, а згодом мав нагоду спостерігати за роботою художника. А це була кропітка робота: Гершафт підходив до кожного образу з відданістю, до кожної деталі з глибокою ретельністю. Це особливо вражає, враховуючи, що обрані ним техніки були затратними і трудомісткими.
На офорті, що зберігається в колекції Єврейського історичного інституту, зображено місто, фантастичні будівлі, занурені в темряву, що височіють над темним морем. Хоча здається, що він був натхненний нічними прогулянками художника венеціанськими вулицями, проте він був створений з уяви. І хоча в офорті відчувається дух Ла Сереніссіми, він має мало спільного з реальним містом Карпаччо та Веронезе.
На думку Кляйнлерера, популярність офортів Гершафта пояснюється "глибокою любов'ю художника до теми", його вмінням вловити настрій і власні враження, які не обов'язково виливалися у достовірну передачу міського пейзажу.