Роки fin de siècle призвели до зростання популярності жіночого портрета. Спосіб подачі моделі залежав від настроїв, певної емансипації та свободи жінки. Кілька моделей жінки стали актуальними в мистецтві того часу; жіноча жінка, жінка-матрона та жінка-вампір. Одним із художників красивих жінок був Теодор Аксентович, який вважав, що лише жінки варті того, щоб їх малювати. У його творчому доробку переважають салонні портрети, присвячені гарним, гарно вдягненим і забезпеченим дамам. Кожна з цих красунь одягнена в стильне вбрання, хутра та незвичайні капелюхи, прикрашені вишуканими прикрасами. Улюбленою моделлю Аксентовича вважалась Рудоволоса, чиє обличчя з’являється на плакатах, що анонсують наступні виставки Товариства Польських Художників (Sztuka) тощо.
Ким була ця красива модель? Відомо, що це була Ата (Ама) Закжевська. Вона та її сестра Ната згадуються в есеї «Догматично» польського поета Тадеуша Боя Желенського, який цитує вірш, викарбуваний на віялі однієї з сестер: «Ната мила, мила Ама, але наймиліша з усіх — Мама». Розмовний відповідник цього вірша був перероблений у Кракові та звучав так: «Бідна Ама, бідна Натті, але найбідніший з усіх — тато». Чарівну Аму, ще раз цитуючи Боя Желенського, Аксентович витягнув з Анни Терези Закшевської, яка 1903 року вийшла заміж за італійського аристократа з Сицилії Алессандро Таска (1874–1943), який через свої соціалістичні погляди був відомий як «червоний принц». Він також був дядьком відомого письменника Джузеппе Томазі ді Лампедуза, автора «Леопарда». Про долю Нати відомо не більше, ніж згадка Боя Желенського про її шлюб із російським князем.
Сьогоднішню пастель презентуємо завдяки Національному Музею в Кракові. :)
Побачимось завтра!
P.S. Іншою відомою рудоволосою в історії мистецтва була Елізабет Сіддал. Читайте про її портрет Данте Габріеля Россетті як Беати Беатрікс тут!