Madge Tennent
Під час перебування на Гаваях впродовж півстоліття Медж Теннент прославляла місцевий народ, особливо гавайських жінок. Незважаючи на те, що вона досліджувала багато медіа та стилів протягом 70-річної кар’єри, її улюбленими творами були динамічні картини широкими мазками, що зображали гавайців. Більшість її полотен були великими, як повнотілі, чудові жінки, яких вона малювала. "Для мене жителі Гавайських островів, безсумнівно, найкрасивіші люди у світі", — писала вона. "Гаваєць — це витвір живої скульптури". Спираючись на картини Моне, Ренуара, Пікассо та Гогена, з якими молода мисткиня познайомилася під час навчання в Парижі, Теннент розвинула надзвичайний індивідуальний стиль, який спочатку спантеличив консервативних колекціонерів мистецтва Гонолулу, але зачарував більш схильну до авангарду аудиторію на материковій частині США та в Європі.
Ця картина, виконана олійними фарбами на полотні, була представлена на перших персональних виставках Медж Теннент у Лондоні та Парижі (1935) і на виставці Товариства американських художників 1936 року (Рокфеллер-центр, Нью-Йорк), та є типовим взірцем стилю і тематики художниці. Дві гавайські жінки, вирізані художнім шпателем з товстих шарів фарби, здається, танцюють хула, гавайський народний танець, під яскравим тропічним сонцем; при більш близькому огляді видно, що насправді вони вивішують сукні-холоку на мотузку для одягу, що висить над ними. Все на цій сцені — округлі жіночі форми, холоку, що розвивається на вітрі, навіть фарба на полотні — здається, кружляє, відображаючи вроджене почуття витонченості руху, яке Теннент відчувала у гавайців. Вона наповнила цю віньєтку з зображенням повсякденного життя унікально яскравою, ритмічною та сміливою життєвою силою, яка продовжує зачаровувати глядачів й донині.
Сьогоднішньою картиною ми завдячуємо мистецькому центру Ісаака. :)
P.S. Якщо ви налаштовані по-гавайськи, прочитайте про подорож Джорджії О'Кіф. На ці острови вона вирушила у 1939 році за ананасами та творчою свободою!