Artemisia Gentileschi
Ми продовжуємо наш особливий місяць з виставкою "Караваджо та Берніні", що проходить в художньо-історичному музеї у Відні до 20 січня 2020 року. Це одна з речей, які варто побачити цього року, не прогавте! А якщо не плануєте подорож до Відня, то стежте за нашими публікаціями кожної неділі впродовж трьох наступних тижнів :)
Після того, як цю картину Марії Магдалини авторства Артемізії Джентилескі вдруге віднайшли у 2011 році, було зроблено припущення, що її було створено у проміжок між 1613 і 1620 роками, які художниця провела у Флоренції. Картина пропонує цілком оригінальну інтерпретацію популярного сюжету XVII ст. У той період Марію Магдалину вважали жінкою, яка покаялася в грішному житті, коли стала відданою послідовницею Ісуса, різко відкинувши помилкове минуле повії й обравши благочестиве майбутнє. Художники часто відображали тему навернення за допомогою потоку небесного світла, що покривав обличчя та торс жінки. Її зображували з чуттєвим тілом і пишним волоссям, з руками, складеними в молитві. Іноді руки торкались символу, найчастіше черепа, що представляє фізичний світ гріха, або книги як запоруки вічного життя, якого потрібно прагнути через медитацію і молитву. Вираз обличчя Марії Магдалини зазвичай передавав каяття, відданість, досвід божественного або споглядання.
Що є унікальним у картині Джентілескі, так це зображення героїні, переповненої глибоким особистим задоволенням, коли вона повністю віддається Богові, радіючи своїй щойно знайденій вірі. Перекликаючись з гріховним минулим, зсунута сорочка відкриває праве плече та натякає на ніжні округлі перси. Коли мить навернення наздоганяє її, вона закидає голову назад у позі, яка асоціюється зі стражданням і пафосом, але легка посмішка є достатнім доказом спокою, який вона знаходить на своєму новому шляху. Її шия та верхня частина тіла залиті потоком світла. Вона не споглядає жодного конкретного об’єкта – ні черепа, ні розп’яття, ні тексту. Пляшечка з маззю, її традиційний атрибут, відсутня. Магдалина не спрямовує свій погляд на якусь невидиму небесну силу, а реагує на внутрішнє бачення. Немає сліз і ознак емоційного хвилювання. Її зчеплені руки не виражають ані молитви, ані земного зречення, а лише обіймають коліна, радісно притягуючи їх до грудей. Марія Магдалина купається у світлі духовного осяяння – Артемісія зобразила її в момент перевтілення з грішниці у святу. JWM
P.S. Тут можна почитати про Артемізію Джентілескі, жертву зґвалтування та про її помсту. Ось вона, дівоча сила!