Jacob Coeman
Дуже важлива виставка під назвою Рабство. Десять правдивих історій відбувається зараз у Державному музеї Амстердаму. На цій виставці музей вперше фокусує увагу на рабстві у голландський колоніальний період. Цей період (що охоплює 250 років) є невід'ємною частиною історії Нідерландів. Це був час, коли люди прирівнювалися до майна, до предметів, до рядків у списку. Виставка розповідає десять правдивих історій від людей, що були пов'язані з рабством у той чи інший спосіб.
Сьогодні ми хочемо розповісти вам про Сурапаті.
Величезний родинний портрет 17 століття у Державному музеї Амстердаму зображує молодого чоловіка з чорним кучерявим волоссям, що вільно спадає йому на плечі. Він одягнений у бриджі до колін, світлу сорочку і відкритий піджак. На правому плечі він тримає знамено. Його ступнів не видно, але він, очевидно, не має взуття, як і жінка поруч з ним. Вона дарує йому грайливий погляд, поки він бере один з фруктів з її кошика. Він не перша фігура, що кидається в очі на картині; як поневолений слуга, він знаходиться в тіні розкішно вбраної родини. Проте цей хлопець не будь-хто. Найбільш вірогідно, це Сурапаті, національний герой Індонезії, відомий своєю боротьбою проти голландців у 17 столітті. Його ім'я одних надихало на величні вчинки, іншим же вселяло страх.
Сурапаті був поневоленим балійцем на службі у голландців у Батавії і пізніше успішно втік з рабства. Він став лідером групи втікачів балійців і спершу боровся на стороні Голландської Ост-Індійської компанії (VOC), в пізніше - проти неї. Зрештою він став правителем області Східної Яви, де помер внаслідок ран, отриманих у битві з голландцями.
Якоб Куман створив груповий портрет старшого торговця Пітера Кнолла, його дружини, Коренелії ван Нейенроде, і двох їхніх дочок Катаріни і Естер в Батавії у 1665 році. Сурапаті, найімовірніше, був одним із багатьох слуг-рабів, але той факт, що він зображений на родинному портреті, говорить про те, що він відігравав помітну роль у господі. Більше того, він тримає знамено Кнолла, що довіряли лише найбільш важливим слугам. Відповідно до яванських архівів, Сурапаті був сином правителя, який втрапив до рук голландців, які перевезли його до Батавії, де він проживав як поневолений слуга у будинку одного голландця. (Цей період рабства не описується в західно-яванських хроніках Бабад.) Згодом дочка голландця закохалася у Сурапаті і, згідно більшості записів, у них трапився роман; лише в хроніках острова Баламбанган він відхилив її спроби зближення. Зрештою він покинув Батавію, здійснивши втечу - відповідно до одних джерел, або з власної волі - відповідно до інших.
Ми ділимося сьогоднішньою історією завдяки Державному музею Амстердаму.
P.S. Протягом тисячоліть у західному мистецтві домінували зображення білих людей, в той час як зображення представників інших рас були або представлені у спотвореному вигляді, або не були представлені узагалі. Тим не менш, є деякі виключення. Читайте тут про дивовижний портрет африканського короля Каспара.
P.P.S. Любі читачі DailyArt, ми плануємо представити переклади новими мовами у нашому застосунку, тож ми шукаємо перекладачів, які хотіли би на волонтерських засадах допомогти нам з перекладом нашого DailyArt чеською мовою. Якщо чеська мова ваша рідна, ви раніше займалися перекладами чи коректурою, ваша англійська на рівні C1/C2 і ви б хотіли приєднатися до нашої команди, будь ласка, заповніть цю форму.