August Kopisch
Населений стадами чорних буйволів, осередок малярії, яка часто вражала Рим, болотистий ландшафт Понтійських боліт колись простягався на південний схід від Рима по обидва боки Аппієвої дороги. Після того як стародавні дренажні системи занепали, болота перестали осушувати до 20 століття. "Дивишся, – писав Копіш своєму покровителю про картину, – через Понтійські болота в Тірренське море, в яке ось-ось зануриться сонячний диск. Багряне небо Сірокко віддзеркалюється розливними водами, які веде до моря річка Німфей. На задньому плані ліворуч мис Монте Чірчелло піднімається з очеретяних рівнин, колишній острів Кірке, ще далі один з островів Понца. Праворуч від річки видно напівзруйнований водопровід часів цезарів; на передньому плані руїни напівримського, напівсередньовічного замку з круглою вежею. Стафаж – стадо диких буйволів, що пливуть від берега до берега".
Погляд зверху, спрямований вдалину, щадить передній план. Увага Копіша до екстремальних кольорових світлових явищ була, безумовно, посилена його повторним відкриттям (спільно з Ернстом Фрісом) "Блакитного грота на Капрі" (про який ми вже розповідали в DailyArt; ви можете знайти його в нашому архіві). Тут, видимо, світло – первинне чудо і видовище – ніби розкриває набагато більше, ніж присутність божественного, силу фізичних сил.
Тема картини протягом десятиліть була улюбленим мотивом німецьких художників-романтиків, таких як Каспар Давид Фрідріх (погляньте на його найвідоміші роботи).
Ми представляємо сьогоднішню роботу завдяки Старій національній галереї у Берліні.
Любі користувачі DailyArt, ми просимо вашої допомоги: ми хочемо розробити абсолютно нову версію додатка DailyArt. Будь ласка, прочитайте, як ви можете нам допомогти!