Clarice Beckett
Кларіс Беккет вважається найвизначнішою художницею з мельбурнської групи художників, пов’язаних із представником Тоналізму, живописцем Максом Мелдрамом, у якого вона навчалася з 1917 року. На основі вказівок Мелдрама Беккет розробила оригінальну естетику, розширюючи жорстку "наукову" систему тональної конструкції свого вчителя в таку, яка досліджує поетичні продовження атмосфери та місця. У такий спосіб, Беккет створила одні з найвиразніших робіт, які бачив Мельбурн у міжвоєнні десятиліття.
Беккет надихалася модерністю міського та приміського життя. Вона скомпонувала елементи повсякденного сучасного життя (автомобілі, трамваї, телеграфні стовпи й асфальтовані дороги) у поетично затьмарене місто та пейзажі, які виходять за межі повсякденної реальності, натякаючи на нескінченність. Її вибір ранніх вечірніх або ранкових тем не був заради простого поетичного ефекту. Натомість, як демонструє сьогоднішня картина, її приваблював технічний виклик намалювати сутність її предмета у швидкоплинну мить; а також спостерігати за світловими ефектами та розробити делікатні тональні нюанси, які розмивали межі реальності та ілюзії.