Вважається, що Хуан Ґріс удосконалив кубізм, який Пабло Пікассо та Жорж Брак почали розвивати в Парижі в 1906 році. Ґріс написав цей натюрморт у грудні 1926 року, за п’ять місяців до своєї передчасної смерті. Перед відчиненим вікном із краєвидом на гірський пейзаж на задньому плані, скрипка й розгорнута книжка з нотами лежать на столі між графином і мискою, повною фруктів. Здебільшого Ґріс розмістив кольорові поверхні та лінії незалежно одні від одних. Лише у випадку скрипки й нотної книги вони точно збігаються, що створює репрезентативне зображення просторової глибини. Водночас графин і миска з фруктами лише обведені чорно-білим контуром. Через це вони значною мірою залишаються на поверхні картини. Завдяки прозорості предметів, теплі кольори стільниці та скрипки наче виходять на передній план. Межа між верхом і низом розмита. Однак задній та передній плани теж не чітко розмежовані – наприклад, бачимо, як Ґріс з’єднує отвір графина з гірським хребтом, а силует останнього зливається з тінями на чаші.
Якщо ви бажаєте дізнатися більше про Хуана Ґріса, не проґавте наш новий онлайн-курс – Кубізм 101: Пікассо, Брак та інші :)
P.S. Найвідомішим художником-кубістом був, звісно, Пабло Пікассо. Чи знаєте ви, що його творчість радикально змінювалася впродовж його кар'єри, і її можна розділити на 8 різних періодів?