Agnieszka Sejud
Як уже згадувалося вчора, ми рідко показуємо сучасне мистецтво, а сучасну фотографію — ще рідше! Сьогодні ми представляємо «Фотограму 1 (6) 22.06.24» із серії «Хореографія відсутності» дивовижної Аґнєшки Сеюд (обов’язково перегляньте її вебсайт і Instagram). Ось як вона сама описує цю фотографію:
«У темряві я розмотую та розрізаю світлочутливий папір із рулону. Вішаю його на стіну або розстилаю на підлозі. Кладу своє тіло на поверхню й експоную папір упродовж секунд або часток секунди. Використовую світло збільшувача та маленькі лампи, якими інтуїтивно “пишу” простір. Коли відчуваю, що робота завершена, кладу папір у машину й чекаю, поки зображення проявиться в хімічній ванні.
Я фіксую цей момент свого буття. Виконую таємний ритуал, танець із смертю та бажанням. Я залишаю відбиток себе на папері, який переживе моє тіло. Трохи любові, трохи вмирання.
Щодо історичних алюзій, я можу згадати Іва Кляйна, який створював спектакль: жінки як живі пензлі, публіка, сам Кляйн у костюмі, з цигаркою в руці — чистий, фізично недоторканий. Я перевертаю цю схему, хоча теж не використовую фарбу. Я малюю світлом безпосередньо на папері. Працюю на самоті й у темряві. Я нічим не керую — я є інструмент, тіло, світло й зображення. Працюю з тим, що ще доступне, хоч і зникає — світлочутливими емульсіями та паперами.»
P.S. Багато відомих митців ХХ століття експериментували з фотографією. Ось 10 несподіваних рейографій Ман Рея!