Народжений у Стокгольмі, Ежен Янсон прожив усе життя в місті, яке любив. Хоч він майже не подорожував, Янсон став одним із найоригінальніших шведських художників. Попри відносну ізоляцію від провідних новаторів свого часу, в його творчості відчутні зв’язки з ширшими європейськими мистецькими течіями.
Після того як у юності він писав натюрморти, щоб заробити на життя, Янсон звернувся до стилю, який визначив цілий період його творчості. Він обрав один домінантний колір — синій — поєднавши його з виразно особистою формою експресіонізму та улюбленим мотивом: панорамними видами Стокгольма. З його майстерні на Маріабергеті відкривалися широкі краєвиди міських островів і водних просторів, які вночі, здавалося, світилися дивовижним синім сяйвом. Глибоким джерелом натхнення була також музика. Друзі помічали, що світлі сині тони на його полотнах відлунюють його манеру гри на фортепіано. Недивно, що кілька цих нічних міських пейзажів він назвав «Ноктюрнами» — на честь улюбленого Шопена.
Спочатку критики й публіка сприймали ці великі авангардні роботи — розміром до двох метрів завширшки — зі скепсисом. Їх майже не купували. Та Янсон не полишав свого шляху. Вкрай індивідуалістичний, пристрасний і непоступливий, він послідовно й дисципліновано втілював власне бачення. Переломний момент настав у 1898 році, коли він познайомився з багатим колекціонером Ернестом Тіелем, який став його меценатом і забезпечив фінансову стабільність. До 1904 року Янсон завершив свою останню «синю» картину старого Стокгольма.
P.S. Мрійливі горизонти й сяйні небосхили… відкрийте ще більше атмосферних краєвидів у нашому наборі 50 листівок «Пейзажі».
P.P.S. Любите читати історії про мистецтво? Підпишіться на розсилку DailyArt Magazine і отримуйте їх прямо на свою поштову скриньку!