Я щиро люблю цю картину Берти Морізо. Вона дає інтимний погляд у приватний світ парижанки — однієї з модних міських жінок, які втілювали модерність у Франції кінця ХІХ століття. Жінку зображено біля туалетного столика після балу: вона все ще в сережках і з оксамитовою стрічкою на шиї, піднімає руки, щоб розпустити свій шиньйон. Навколо легкі, пір’їсті мазки Морізо передають м’якість покривала з квітковим візерунком і шпалер, надаючи сцені відчуття миттєвості й скороминущої присутності.
Та сама напівпрозора, серпанкова манера застосована й до дзеркала, яке розмиває відображення жінки й тонко підважує традиційний мотив дзеркала як символу жіночої пихи. Замість чіткого, самозосередженого погляду Морізо пропонує неоднозначність. Її підпис, непомітно розміщений уздовж нижнього краю дзеркала, додає загадкової ноти й спонукає до припущення, що постать може бути своєрідним альтер его самої художниці.
Вірна імпресіоністським принципам, які вона палко сповідувала, «Жінка за туалетом» прагне передати сутність сучасного життя радше через натяк, ніж через деталізацію. Морізо взяла участь у семи з восьми імпресіоністських виставках, і цю картину показали на п’ятій виставці 1880 року, де її творчість здобула значне визнання. Поряд з інтимними домашніми інтер’єрами її мистецький світ охоплював сцени з життя жінок і дітей, сади, відкриті поля та морські узбережжя.
Сьогодні ми розпочинаємо відзначення Місяця жіночої історії. Представлення мистецтва художниць — наша місія, але саме в березні ми прагнемо надати цій частині історії мистецтва ще більшого акценту. Насолоджуйтеся! :)
P.S. Ось творчість Берти Морізо в 5 картинах! А якщо хочете перевірити свої знання про художниць — саме час для вікторини: Чи зможете ви впізнати ці автопортрети жінок-художниць?