Амалія Цукеркандль була донькою віденського письменника і драматурга Зігмунда Шлезінгера та дружиною хірурга, доктора Отто Цукеркандля. Завдяки своїй великій родині вона оберталася в одному з найяскравіших інтелектуальних кіл Відня: її свояком був відомий анатом Еміль Цукеркандль, а його дружина, письменниця та мистецтвознавиця Берта Цукеркандль, мала тісні зв'язки з багатьма художниками Віденської сецесії. Ймовірно, саме через ці кола Ґуставу Клімту й замовили портрет Амалії.
Схоже, Клімт завершив роботу над обличчям та плечима моделі в ті роки, ретельно підкресливши контраст між її блідою шкірою, темним волоссям і виразним чорним мереживним коміром, зав'язаним у бант. Однак під час Першої світової війни Амалія переїхала до Львова, де її чоловік працював лікарем, а вона сама стала волонтеркою — медсестрою. Коли згодом вона повернулася до Відня, Клімт зробив ще кілька додаткових начерків олівцем на полотні, але картина так і залишилася незавершеною. На зеленому тлі видно лише слабкі натяки на рослинний орнамент, а контури сукні та шалі збереглися лише у вигляді намічених ліній. Цей світ віденського модернізму та мистецьке коло навколо Ґустава Клімта відображені в нашому планері "Віденська сецесія", натхненному естетикою та духом руху Віденської сецесії.
Подальше життя Амалії Цукеркандль закінчилося трагічно. Її шлюб з Отто Цукеркандлем розпався у 1919 році, а в епоху нацизму вона зазнала переслідувань відповідно до Нюрнберзьких расових законів. У 1942 році її разом із донькою, Герміною Мюллер-Гофманн, депортували та вбили в таборі смерті Белжець.
P.S. Чи бачили ви коли-небудь останню картину Ґустава Клімта?