Біле пір’я на шиї, крила з фіолетовими смугами й червонуватий дзьоб дозволяють ідентифікувати цього птаха як лелеку білошийого (Ciconia episcopus). Ця робота, написана в Лакхнау (Індія) близько 1780 року, належить до унікального періоду, коли індійські художники, які навчалися у традиції могольського живопису, почали створювати природознавчі етюди на замовлення європейських меценатів. У їхніх картинах поєднувалися притаманні могольському мистецтву детальність спостереження та вишукана техніка з європейськими підходами до зображення перспективи, об’єму та пейзажу. Тут велетенський птах домінує в мініатюрному пейзажі, а звивистий струмок нагадує про річкові середовища існування, де мешкає цей вид.
Імовірно, ця картина була частиною масштабного природознавчого проєкту, ініційованого Клодом Мартеном — військовим, колекціонером і дослідником-аматором французького походження, який служив при дворі наваба Асафа ад-Даули в Лакхнау. Мартен замовив сотні зображень індійської флори та фауни (за наявними даними, щонайменше 658 птахів, 600 рослин і 606 плазунів та інших тварин), завдяки чому цей проєкт став однією з перших масштабних європейських спроб візуального каталогування природи Індії. Хоча на створення цих картин могли певною мірою вплинути тогочасні європейські природничі видання, виконували їх саме індійські митці, чия надзвичайна точність зображення надала їм самобутнього характеру. Сьогодні такі роботи пов'язують із напрямом, що згодом отримав назву живопис Company School.
P.S. Дізнайтеся більше про різноманіття птахів у мистецтві, пройшовши нашу вікторину!
P.P.S. Любите тварин? Якщо так, перегляньте наш набір листівок тварин у японському мистецтві тут :)