Raphael Santi
Цією картиною ми продовжуємо наш особливий місяць із колекцією Музею історії мистецтв. Насолоджуйтеся!
У 1504 році молодий Рафаель приїхав із Перуджі до Флоренції, де Леонардо да Вінчі та Мікеланджело панували в мистецькому житті. Особливо під впливом композицій Леонардо новоприбулий художник створив серію зображень Мадонни. Зокрема у Флоренції зображення Мадонни зазнало зміни у функціональності: воно більше не було переважно релігійним предметом для практичного використання, а стало, перш за все, вишуканим вираженням мистецького досягнення. Рафаель подарував Мадонну на луці своєму флорентійському покровителю Таддео Тадді; у 1662 році вона була придбана у місці свого походження ерцгерцогом Фердинандом Карлом Тірольським.
Відповідно до сієнського типу Мадонни Покірності (Madonna Humilitatis), Діва Марія сидить на підвищенні на землі. Підтримуючи обома руками немовля Ісуса, вона дивиться на маленького Іоана Хрестителя. Зустріч двох дітей згадується в тосканській релігійній літературі з кінця ХІІІ століття. Хрест є водночас й іграшкою, й атрибутом Іоана Хрестителя, і символом Страстей.
Те ж стосується помітно розташованого праворуч маку. В нинішній картині, створеній на початку серії повнозростових зображень Мадонни, Рафаель обрав суворо геометричну структуру: група фігур об’єднана в рівносторонній трикутник. Однак усередині, здавалося б, жорсткої конструкції розгортається жвава сцена. Паралельні та протилежні рухи й погляди зливаються з ландшафтом на задньому плані, утворюючи композицію, яка своїм ідеальним балансом і гармонією відповідає вимогам Високого Відродження.