Автопортрет

Жанну Ебютерн здебільшого згадують в історії мистецтва як музу Модільяні, його модель, кохану та матір дитини художника, Джованни. Пристрасне та зрештою трагічне кохання між Жанною та Модільяні було засуджено родиною першої та отруєне безладним способом життя та хворобою останнього; воно зрештою закінчилося смертю Модільяні 24 січня 1920 року, а менш ніж через 48 годин покінчила життя самогубством 21-річна Жанна, яка була на восьмому місяці вагітності.

Ебютерн сама була художницею. Лише зовсім нещодавно мисткиня Жанна Ебютерн отримала власний голос. Як і її брат Андре, який також прагнув стати художником, вона навчалася в Академії Колароссі в Парижі, де в 1916 році познайомилася з Модільяні.

Цей культовий, захопливий автопортрет, написаний приблизно в 1917 році (десь у той самий час, коли Модільяні написав перший портрет Жанни), суперечить відомим описам Жанни як сором’язливої, тихої та делікатної особи. З її пронизливими мигдалеподібними очима, які дивляться прямо на глядача, і використанням рівних, сміливих кольорів, Жанна, здається, зображує себе молодою жінкою, впевненою в своєму виборі переїхати до хворого та питущого коханця на відчай її сім’ї.

За словами її друзів, Жанна була вмілою художницею і кравчинею й сама створювала собі одяг. Мантія в японському стилі, яку вона з гордістю вдягла на цій картині – швидше за все, одне з її творінь. Враховуючи передчасну смерть художниці та рідкість її робіт на ринку, автопортрет Жанни є унікальним свідченням, що зображує її як молоду світлошкіру художницю з двома довгими темно-каштановими косами та чорною пов’язкою на голові, колірний контраст яких приніс їй прізвисько "Noix de Coco" (кокосовий горіх) від колег-митців Монпарнасу.