Karl Bryullov
Якщо ви читаєте цей пост незабаром після його публікації, то, ймовірно, португальська футбольна команда ще не розпочала півфінальний матч чемпіонату світу. Дехто з вас, можливо, вже знає, що я португалець; менше людей погодяться зі мною, коли я скажу, що у нас найкраща команда, і всі, хто погодяться, будуть португальцями. Місце нашого народження є абсолютно випадковим, тому погодитися зі мною було б так само раціонально, як кинути кості; ось таким ірраціональним є націоналізм. Коли вони — політики, ксенофоби та націоналісти — апелюють до вашого почуття патріотизму, насправді вони кажуть: «Це конкретне місце, де я випадково народився, є кращим за те конкретне місце, де ви випадково народилися». Наскільки глибокою є ця теза, я залишаю на ваш розсуд.
А тепер дозвольте мені розповісти вам давню, правдиву і трагічну португальську історію кохання. Принц Д. Педро був у королівському шлюбі з Д. Констансою, але незабаром закохався в найгарнішу з її служниць, Інес де Кастро. Не минуло багато часу, як їхнє кохання помітила майбутня королева. З метою помсти Д. Констанса зробила Інес хрещеною матір'ю свого первістка, що завадило Педро бачитися з Інес, оскільки в той час хрещену матір вважали по суті сестрою, що робило любовні зустрічі Д. Педро та Інес кровозмішними. Однак через тиждень після хрещення дитина померла. Поширилися чутки про «зло» у відносинах між хрещеною матір'ю та згорьованим батьком, оскільки їхнє кохання ставало дедалі сильнішим. Майбутня королева згодом померла, і овдовілий Д. Педро переїхав жити до Інес.
Король, ель-Рей Д. Афонсу IV, був обурений «неприродним» союзом принца та служниці і організував план її вбивства; Інес була зарізана і померла біля фонтану. Д. Педро, у шаленому горі, повстав проти свого батька, руйнуючи замки і клянучись помститися за вбивство. Коли він став королем, він наказав вирвати серця тих, хто вбив його кохану, а труп Інес викопати і посадити на трон, щоб народ цілував її руку, коли він проголошував її своєю королевою. Сьогодні вони знаходяться в могильній компанії, обличчям до обличчя на своїх гробницях в Мостейру-де-Алкобаса, і кажуть, що ті, хто відвідує Квінта-дас-Лагрімас, сад, де була вбита посмертна королева, все ще можуть побачити її кров, розбризкану по скелях. Особисто я вважаю, що кожен, хто судить інших за місцем або обставинами (якими б вони не були) їхнього народження, є тираном, так само як і король Афонсу IV.
Артур Деус Діонісіо