Водяні лілії

Період з 1914 і до смерті був надзвичайно продуктивним для Моне. Хоч, імовірно, він з відчаю знищив кілька своїх полотен — розтоптав, порізав, спалив — а все ж 200 переважно великих картин того періоду збереглися. Більшість із них відносяться до розкішного циклу присвяченого водяним ліліям. 

Сьогоднішні «Водяні лілії» — велика робота в прямому сенсі. Садівникам художника вдалося виростити квіти, тож Моне писав на пленері. На фотографії 1915 року можна побачити, як він сидить на високому стільці біля ставка в тіні величезної парасолі та працює над цим грандіозним полотном.

Невимушені спонтанні мазки сьогоднішньої картини та її особливий ракурс, включаючи незвичайні нав'язливі композиційні риси, підказують, що це лише початок візерунка. Моне розпочав роботу над картиною з попереднього ескізу берега, на якому стояв. Вертикальні штрихи блакитної фарби початково мали бути тінню на воді від Японського моста чи берега ставка, але згодом були замальовані вздовж внутрішнього заокругленого краю короткими мазками зеленого та жовтого кольорів, які чітко вказують на трав'янистий край самого берега. Цей незвично сильний елемент не характерний для ставкових робіт Моне. Частіше він використовує темні відображення дерев, що нависли над водою, або ж заростей ірисів і агапантусів, що ростуть на березі, обрамлюючи ставок, не порушуючи водної гладі. 

Якщо вам хочеться дізнатися більше про суперцікаві та повні абстракцій останні роки життя Моне, перегляньте наш Мегакурс по імпресіонізму.  : )

P.S. А тут можна подивитися на світ очима Клода Моне.