Francisco Goya
До 7 січня 2018 року ви можете побачити цей портрет на виставці Від Ель Греко до Гойї – іспанські шедеври з Музею Боуза в колекції Воллес :)
Цей портрет був придбаний у 1862 році Джозефіною та Джозефом Боузами з колекції покійного Конде де Кінто. Коли Музей Боуза відкрився для публіки в 1892 році, його колекція іспанського живопису була найбільшою у Великій Британії, а ця картина була та є одним із її шедеврів.
Франсіско Хосе де Гойя-і-Лусьєнтес (1746-1828) вважається одним з провідних іспанських художників кінця 18-го та початку 19-го століть і одним з найвидатніших портретистів сучасності. Ця картина є взірцем його стилю та винахідливості.
Портрет був написаний у 1797 році та, як вказує напис, присвячений "моєму другові" Хуану Антоніо Мелендесу Вальдесу, головному герою картини.
Незважаючи на сентиментальний характер цього твору, що засвідчує міцну й вірну дружбу, картина з'явилася у вирішальний час як для натурника, так і для історії Іспанії. Мелендес Вальдес – не лише близький друг художника, а й суддя та член кола освічених людей, які цікавилися соціальними та судовими реформами наприкінці XVIII століття. Після Французької революції 1789 року Іспанія перейшла від запеклої опозиції до Франції до обережної лояльності. Так, з 1797 року, під впливом Французької Республіки, Іспанія ініціювала короткий період політичних реформ. Саме в цей час представники так званого Іспанського Просвітництва досягли владних позицій в уряді.
Гойя, який товаришував з багатьма з цих просвітників, на цьому етапі своєї кар'єри мав успіх при дворі та став директором Академії Сан-Фернандо, незважаючи на страшну хворобу, яка залишила його глухим на все життя. У той же час він здобуває успіх у портретному мистецтві.
Гойя та Мелендес Вальдес, ймовірно, зустрілися в Сарагосі в 1790 році, коли останній був суддею в місті. Портрет був виконаний художником, однак, у 1797 році, важливому для натурника. Незважаючи на те, що Мелендес не отримав посаду державного прокурора, того року він опублікував свою першу збірку віршів. У 1808 році режим Жозефа Бонапарта призначив його міністром народної освіти. Після відновлення іспанської монархії у 1814 році він був звільнений з посади й змушений покинути Іспанію. Через три роки Мелендес помер у злиднях у Монпельє, Франція.
Портрет вирізняється автентичною чесністю та відсутністю прикрас, що особливо помітно у скуйовдженому волоссі та запалих очах. Інноваційний підхід художника до портрета також очевидний в інтимній манері, в якій представлено Мелендеса. Образ натурника переданий тверезо, а монохромне тло фокусує увагу на виразному обличчі та очах, які розкривають особистість друга. Широкі мазки на комірі та плечах Мелендеса, а також енергійне поводження з фарбою характерні для стилю Гойя кінця 1790-х років.
Більше про виставку "Від Ель Греко до Гойї – іспанські шедеври" читайте на DailyArtDaily.com.