Alfred Sisley
Реліквія королівського минулого Франції, акведук Марлі-ле-Руа на околиці Парижа велично височіє на тлі блискучого осіннього неба на картині Альфреда Сіслея 1874 року. Він був побудований у сімнадцятому столітті як частина складної системи водопостачання, призначеної для перекачування і транспортування води з Сени для живлення вишуканих каскадів і фонтанів королівських садів у Шато-де-Марлі та Версалі.
Непрацюючий вже близько десяти років на момент написання картини, це залишилося привабливим для туристів. Однак Сіслей зобразив лише самотнього вершника - члена місцевої поліції, який проїжджає повз, ніби не помічаючи височенну споруду. Його присутність підкреслює ноту ізольованості та занедбаності, оскільки акведук, здається, повільно поглинається ландшафтом, в якому він розташований. Сіслей присвятив себе насамперед пейзажам і сільським краєвидам, а не зображенням сучасного паризького життя і дозвілля, які захоплювали його друзів і колег-імпресіоністів П'єра-Огюста Ренуара і Гюстава Кайеботта. Сіслей жив у селі Лувесьєнн, і до акведука Марлі можна було легко дійти пішки від його будинку. Це його єдине зображення зблизька, ізольоване як самостійний об'єкт. Сіслей зосереджується на візуальній чистоті сцени, створюючи гармонію світла, кольору та форми. Його об'єктом є не лише акведук, а й те, як міцність штучної споруди контрастує з мінливою природою навколо неї, і водночас підривається нею. Його швидка та різноманітна робота пензлем підсилює це враження, створюючи відчуття мерехтливої мінливості.