Anna Petersen
За часів Анни Петерсен жінкам не дозволялося ані голосувати, ані вступати до Академії Образотворчих Мистецтв. Художник показав цю жінку зайнятою думками, а не працею, демонструючи тим самим, що жінки є самостійними, й повноцінно мислячими істотами в своєму власному праві.
Дівчина, яка здається що доглядає за рослинами в теплиці, насправді їх не доглядає, поки її малюють. Це може бути тому, що вона працює моделлю, а також тому, що її внутрішній світ настільки повноцінний й насичений, що вона не може просто важко працювати. У 1880-х роках малювання жінок із власним внутрішнім світом чітко демонструє, як жінки приходять до нового почуття власної гідності. Вони не є просто власністю людей і не є бездумними істотами, якими керують їхні бажання. Ця жінка сама собі господиня, і вона вміє плекати природу. Вона живе в час, придатний для "пересадки" і для росту нових квітів — як в буквальному сенсі, так і в метафоричному.
Анна Петерсен була подругою Анни Анчер, Марі Луплау, Емілі Мундт і Берти Вегманн. Вони не мали права на голос чи на вступ до Академії Образотворчих Мистецтв, але вони щиро сподівалися, що майбутні покоління жінок зможуть це зробити. Незважаючи на ці обмеження, Анна Петерсен в певний час досягла деякого успіху як художниця. У 1899 році Марі Луплау написала опис до картин Анни Петерсен у журналі Hvad vi vil. Organ for Kvindesagen – Fredssagen – Arbejdersagen (Чого ми хочемо. Журнал для жіночої справи – мирної справи – робітничої справи), заявивши, що вони можуть здатися трохи сухими, але художниця чудово відтворює «Атмосферність сцени, яку зображує». Незважаючи на підтримку своїх друзів, серед яких також був дуже впливовий Дж. Ф. Віллумсен, Анна Петерсен за життя не продала жодної роботи музеям, а також страждала від наростаючого «тривожного неспокою», який поступово позбавляв її можливості працювати.
Ми представляємо сьогоднішню роботу завдяки Statens Museum for Kunst.
Побачимось завтра!
Тут ви знайдете п’ять автопортретів неймовірних художниць, яких ви, мабуть, не бачили (але повинні)!