На картині Чотири пророки казахського художника Бахита Бапішева зображені три кам’яні скульптури з людськими очима. Висока лінія горизонту характерна для східного мистецтва; небо переливається лазуровими й блакитними кольорами. У зображенні каменів домінують темні відтінки коричневого та чорного, у той час як особлива техніка малювання світлих відтінків бежевого за допомогою мастихіна надає картині бронзового сяйва.
Антропоморфний образ каменю - це балбал (степова кам’яна статуя кочових давньотюркських і кипчакських народів, яку встановлювали на могилах). Із приходом ісламу зображення людей і тварин були заборонені, тому балбал, починаючи з 11 століття, зустрічається рідко. За повір’ям, балбали втілювали померлого предка, який доглядав і захищав своїх живих родичів. У Казахстані їм надавали магічного значення; вони мали задобрювати духів.
Мистецтвознавці трактують творчість Бапішева як бачення потреби культурної спадкоємності, продовження духовних традицій нації. Надаючи каменям людського вигляду, художник ототожнює людину і природу, що характерно для натурфілософії тенгріанства - світогляду, де центральною фігурою є Тенгрі (середньоазійське божество неба раннього середньовіччя). Послідовники тенгріанства поклоняються природній і космічній силі, вони вірять у єдність природи й людини та духів природи, як-от духів гір, річок, дерев, планет та предків.
Автор ховає загадку в назві цієї картини: ми бачимо лише три статуї чи трьох пророків. Хто чи що є четвертим? А якщо подумати глибше, то, можливо, четвертий — це глядач, чи, може, небо, чи ціла купа каміння унизу.
- Жамелі Хайрлі (Zhameli Khairli)
P.S. Балбали трохи нагадують нам інші таємничі кам’яні фігури, хоча й набагато більші - ті, що з острова Пасхи. Про монолітні статуї Моаї читайте тут!