Gustav Klimt
Поверхня озера перегукується з природою в її постійному оновленні. Ніжні й зворушені лагідним вітерцем відблиски дерев і неба стають нечіткими, щоб потім знову затвердіти в іншому місці. Маленький промінь світла на лужній доріжці у верхньому правому куті здається єдиним свідченням відчутної реальності. Подорожі Клімта в Зальцкаммергут і регіон Зальцбурга наприкінці 1890-х років поклали початок інтенсивному пере-відкриттю пейзажного жанру. Його ранні картини ставків і боліт, як і його "живописні фотографії" того часу, мають атмосферний характер, що запрошує глядача зануритись в споглядання. На відміну від багатьох художників кінця 19 століття, Клімт зміг подолати довільний характер імпресіоністичних пейзажів. Він розробив нові принципи композиції, при цьому зберігши імпресіоністську привабливість.
Ми представляємо цього прекрасного, але несподіваного Клімта (він трохи схожий на Моне, чи не так?) завдяки Музею Леопольда.
P.S. Дослідіть тут невідомий світ пейзажів Клімта. <3