Cecilia Beaux
Виглядаючи з темного тла та вугільно-чорного хутра, двоє блискучих очей приваблюють глядача в «Сіта та Саріта», обраних на честь Дня поціновування чорного кота. Намальований американською художницею Сесилією Бо, портрет її двоюрідної сестри Сари, яка мрійливо дивиться в далечінь, мляво погладжуючи маленького чорного кота, що сидів на її плечі. Замість того, щоб лежати на колінах у Сари, кіт знаходиться на рівні її очей, його чорна шерсть зливається з її волоссям і різко контрастує зі світлим кольором обличчя Сари. Із золотими очима, спрямованими на глядача, кіт фактично забирає всю увагу на себе.
Ця композиція демонструє вплив сучасників Бо - передача білої сукні Сари зі складками та тінями блідо-блакитних, сірих і коричневих кольорів нагадує роботи художниці-імпресіоністки Мері Кассат (з якою Бо познайомилась під час навчання в Парижі), тоді як обмежений колір палітри - це уклін Джеймсу Макнілу Вістлеру.
Бо намалювала дві ідентичні версії «Сіта і Саріта». Першу картину вона виготовила в 1893 році, врешті решт подарувавши її музею у Франції. Зараз вона знаходиться в Музеї дʼОрсe в Парижі. Майже через 30 років, як вона віддала картину, вона створила сьогоднішній образ для себе. Зараз вона знаходиться в Національній галареї мистецтв у Вашингтоні, округ Колумбія.
Отже, хто є хто в цій чарівній сцені? У своїй назві Бо використовувала іспанські зменшувально-пестливі форми - Сіта означає «маленька» і відноситься до кота, а Саріта - це прізвисько Сари. Зауважте, що кошеня отримує головну роль.
-Мартіна Кіоґан
P.S. Чи любите ви котів в історії мистецтва так, як любимо їх ми? Ось декілька милостей для вас: наймиліші котики в мистецтві та Цуґухару Фудзіта - майстер котів. <3