Gustave Caillebotte
У своїх багатьох паризьких сценах Ґюстав Кайботт зосереджував увагу на вікні як на психологічному порозі - візуальній межі між приватним, захищеним простором буржуазного інтер'єру та невідомим світом вулиці. Тут розташування глядача на балконі робить міську панораму єдиним предметом картини. Незвично висока точка огляду створює візуальне захоплення глибини, ще більш посилене завдяки крутому нахилу віконної рами наліво - єдиного елементу, який пов'язаний з внутрішнім простором за нею. У центрі композиції домінує вертикальний підйом вулиці Алеві до опери Ґарньє. Вулицю, яка виведена у вигляді плоскої світлої форми густими мазками пензля, перетинають лише розмиті фігури пішоходів і карет. Як і перспектива, так і туманність зображення нагадуюють картину Клода Моне «Бульвар Капуцинів» (знайдіть її в нашому архіві), яку Кайботт безперечно знав і, можливо, вже бачив на першій виставці імпресіоністів у 1874 році. Через два роки Кайботт переїде у квартиру до будівлі, що знаходиться праворуч.
Ґюстав Кайботт був дивовижним художником і одним з найменш відомих серед імпресіоністів. Якщо б ви хотіли дізнатися більше про нього, перегляньте наш курс мега-імпресіонізму тут. :)
P.S. Ось тут ви можете ще раз поглянути на похмурі паризькі дахи, намальовані Кайботтом. Обережно, може стати прохолодно. :)