Edward Burne-Jones
Видатний представник руху прерафаелітів, заснованого в Англії у 1848 році, сер Едвард Берн-Джонс у 1860-х роках став провідною фігурою становлення естетизму – руху, що оспівував красу та мистецтво заради самого мистецтва. Ця композиція втілює його ідеали, прославляючи ідеалізовану красу й перегукуючись із чутливістю пізньовікторіанського мистецтва.
Берн-Джонс майже повністю відмовляється від наративу, натомість вибудовуючи поетичні, схожі на сон постаті в лінійній процесії, що нагадує грецький фриз. Ці фігури у псевдокласичних шатах втілюють позачасовий, міфічний світ. Художник не імітує манеру ренесансу, а радше прагне передати її дух. Вплив мистецтва Кватроченто, зокрема шедеврів Сандро Боттічеллі, відчутний у прагненні до декоративної гармонії та ностальгійного відтворення минулих епох.
Цей твір був задуманий як ілюстрація до розділу «Пагорб Венери» з епічної поеми Вільяма Морріса «Земний рай», що була натхнена середньовічною легендою про Тангойзера – лицаря і поета, який знайшов Венерсберг – підземне помешкання богині Венери – й провів там рік, поклоняючись їй.
P.S. Якщо ви хочете дізнатися, як Ренесанс сформував історію мистецтва, приєднуйтесь до нашого онлайн-курсу Мистецтво Флоренції доби Ренесансу.
P.P.S. Зануртеся в мрійливий середньовічний світ кохання та легенд. Відкрийте для себе 5 романтичних картин Берн-Джонса!