У 1918 році Фелікс Валлотон почав називати новий тип робіт paysage composé ("компонований пейзаж") — пейзажі, створені не на основі безпосереднього спостереження, а на основі пам'яті й уяви. Ця картина належить до тієї серії та знаменує собою важливий зсув у його художній практиці.
Валлотон черпав натхнення з картини Ніколя Пуссена "Пейзаж із Діогеном, що викидає свою чашу", якою він милувався в Луврі. Як Валлотон записав у своєму щоденнику, він поставив перед собою завдання створити пейзаж "без будь-якої документації", спираючись лише на нечіткі спогади про композицію Пуссена. Експеримент захопив художника, хоча він визнав, що відчував себе скутим через обмеження пам'яті, написавши, що його "резервуар форм" здається недостатнім.
Наслідуючи класичну структуру Пуссена, Валлотон розташував укриті деревами пагорби вздовж обох боків звивистої річки, з групами будинків, що перетинають пейзаж. Однак замість зображення на передньому плані стародавнього філософа Діогена та його супутника, Валлотон замінив їх двома сучасними туристами, тонко перетворивши ідеальний пейзаж ХVІІ століття на сучасну сцену.
P.S. Надихнулися пейзажами, сформованими пам'яттю, уявою й емоціями? Погляньте на наш набір 50 листівок пейзажів, що містить захопливі картини природи, створені одними з найвидатніших художників в історії. Від класичних пейзажів до сучасних інтерпретацій — ця колекція відзначає нескінченні способи, якими митці вловлювали красу навколишнього світу.
P.P.S. Відкрийте для себе захопливе мистецтво Фелікса Валлотона!