Carleton Watkins
Починаючи з 1850-х років, фотографи знайшли спосіб поєднати чіткість дагеротипів із можливістю тиражування зображень, властивою методу "негатив-позитив" Вільяма Генрі Фокса Талбота: вони замінили паперовий негатив скляною пластиною, укритою тонким шаром вологого світлочутливого колодію (розчину піроксиліну в ефірі).
Одним із найвидатніших майстрів цієї техніки був Карлтон Воткінс, відомий своїми великоформатними пейзажними знімками Американського Заходу. Робота над такими серіями, як краєвиди вздовж річки Колумбії в Орегоні, вимагала значних фізичних зусиль. Оскільки на той час ще не існувало практичних способів збільшення зображення, скляні негативи мали відповідати розміру бажаних відбитків, а камера — уміщувати ці пластини. Окрім того, нанесення колодію, експонування та проявлення пластини потрібно було виконувати, доки шар колодію залишався липким; це змушувало фотографа брати із собою пересувну фотолабораторію під час дослідження незайманих просторів Американського Заходу.
P.S. Ось 10 захопливих пейзажів, гідних бути на листівці!