Улітку 1878 року Джон Сінґер Сарджент залишив свою майстерню в паризькому богемному Латинському кварталі та вирушив на середземноморський острів Капрі, що в Італії, неподалік від Неаполітанської затоки. На той час Капрі був ще відносно маловідомим серед європейських і американських туристів, проте залишався популярним місцем для митців, яких приваблювали тамтешні краєвиди й архітектура. Сарджентові було 22 роки; він щойно завершив чотирирічне навчання у французького портретиста Еміля Оґюста Каролюс-Дюрана й перебував на початку своєї майбутньої надзвичайно успішної кар'єри. Він оселився в готелі Marina й упродовж кількох тижнів ділив майстерню з англійським художником Френком Гайдом у приміщенні покинутого монастиря Санта-Тереза.
Картина Сходи на Капрі демонструє зацікавленість Сарджента контрастом тонів і впливом сонячного світла на архітектурні форми. Він експериментував із геометрією архітектури та грою світла на білих поверхнях у кількох етюдах, але саме ця лаконічна й елегантна композиція стала його найбільш вишуканим і абстрактним творчим пошуком. Круті кам'яні сходи, що стрімко піднімаються вгору, зображено з дуже низького ракурсу; зелені гілки винограду обвивають перголу, а вгорі видніються клаптики яскраво-блакитного неба. Видовжені сходи підкреслені виразною вертикальністю композиції, а яскраве сонячне світло, що падає на пласкі поверхні, створює різкі діагональні контрасти на стінах і кидає плями тіні на сходинки. Архітектурні елементи займають майже весь простір картини, перетворюючи її на своєрідну композицію в білих тонах — сувору тональну вправу, тонко виконану відтінками перламутру, срібла та сірого кольору, з легкими вкрапленнями бузкового й блакитного в тінях.
P.S. Не лише прекрасні сонячні краєвиди Капрі зачарували художника. Прочитайте про капрійський роман Джона Сінґера Сарджента й Розіни Феррари.