Carl Spitzweg
У картині «Бідний поет» Карл Шпіцвеґ, німецький художник епохи бідермаєру (періоду в мистецтві та культурі Німецького союзу між 1815 і 1848 роками), зображує зубожілого письменника, який живе у тісній мансардній кімнаті. Поет лежить на матраці на підлозі, оскільки не може дозволити собі повноцінне ліжко, а над ним висить відкрита парасолька, яка захищає його від дощу, що протікає крізь дах. У часи Шпіцвеґа парасолька була модним аксесуаром середнього класу та часто з'являлася в тогочасних карикатурах. Сам Шпіцвеґ неодноразово використовував цей мотив — як у трьох версіях «Бідного поета», так і в інших своїх картинах.
Кімната здається холодною, але поет, очевидно, надто бідний, щоб розтопити піч. Поруч із нею лежить відкинутий рукопис із латинським заголовком «Третій стос моїх творів». Він міг би спалити свої невдалі описи, щоб зігрітися, але їх настільки мало, що вогонь горітиме недовго. Проте, незважаючи на дискомфортні обставини, він продовжує працювати над новим віршем. Майже повністю згоріла свічка свідчить про те, що він, можливо, писав упродовж усієї ночі.
Все навколо вказує на його відданість літературі. Книги складені стосом біля його матраца, а гекзаметр — класичний розмір античної епічної поезії — розмічений на стіні як підказка для письма. Однак Шпіцвеґ ставиться до свого бідного інтелектуала з м'яким гумором. У цей конкретний момент поет не повністю занурений у створення свого шедевра: він намагається впіймати блоху, роздавивши її між пальцями. Ця комічна деталь може навіть відсилати до знаменитої «Пісні про блоху» Мефістофеля з «Фауста» Ґете.
P.S. Майже кінець жовтня; у деяких місцях стає дедалі холодніше. Якщо ви хочете зігріти себе (або своїх близьких!), пропонуємо наші мистецькі шкарпетки. Тепло гарантуємо!
P.P.S. Якщо для вас мистецтво та література крокують пліч-о-пліч, дізнайтеся, як «Одіссея» надихала художників століттями.