Натюрморт з квітами

Антуан Бержон (1754-1843) - французький художник і дизайнер, один з найвидатніших художників-флористів Франції 19 століття. Він працював у різних техніках, зокрема олією, пастеллю, аквареллю та тушшю.

Бержон народився у Сен-П'єр-де-Везі, комуні Ліона, у сім'ї м'ясника, і вперше навчався малюванню у місцевого скульптора Антуана-Мішеля Перраша. За словами біографа Ж. Гобена, він, можливо, вивчав медицину або мав релігійне покликання, вивчаючи квітковий живопис під час свого новіціату. Він працював дизайнером текстилю у важливій шовковій промисловості Ліона до її занепаду під час Французької революції.

Картини Бержона, написані у 1780-х роках, не збереглися. У 1791 році Паризький салон прийняв чотири його роботи, в тому числі "Натюрморт з персиками та виноградом". Він часто відвідував Париж на початку 1790-х років і переїхав туди в 1794 році, подружившись із Жаном-Батістом Жаком Огюстеном, художником мініатюр, та Клодом-Жаном-Батістом Гуаном, портретистом. Бержон виставлявся в Салоні щонайменше п'ять разів протягом 17 років, які він прожив у Парижі.

Коли він повернувся до Ліона в 1810 році, його репутація зросла, і він став професором квіткового дизайну в новоствореній Школі витончених мистецтв, яка була заснована указом Наполеона в 1807 році для відродження ліонської шовкової промисловості. Він був звільнений у 1823 році після 13 років роботи, а на його місце прийшов його обдарований учень Огюстен Тьєрат. Темперамент Бержона, ймовірно, призвів до конфлікту з адміністрацією школи. Він був відомий своєю впертістю, а деякі сучасники вважали його егоїстом, і ця характеристика збереглася протягом усього його життя. Він створив власну студію в Ліоні, де давав приватні уроки, і продовжував займатися мистецтвом протягом останніх двох десятиліть свого життя. Він помер у Ліоні у віці 89 років.

Однією з важливих робіт Бержона є цей химерний та унікальний натюрморт. Він завершив картину, коли був професором Школи витончених мистецтв. Детальні зображення квітів нагадують голландських художників-квіткарів двох століть до цього, але предмети, що супроводжують квіти, не схожі на звичайний натюрморт. Скелетна голова акули (акули-гобліна?) та морські мушлі на перший погляд здаються непоєднуваними, але показують, що Бержон адаптував свій стиль до епохи Просвітництва, урізноманітнивши тематику, щоб представити нове відчуття природи епохи. Свіжість і делікатність цвітіння контрастує з віком і постійністю скам'янілостей.

- Клінтон