Порція ранить стегно

Елізабетта Сірані була італійською художницею і граверкою доби бароко. Вона була досить успішною за своє коротке життя; вона була найвідомішою художницею в Болоньї та заснувала академію для художниць. Сірані навчав її батько, який був учнем Гвідо Рені та був визнаним художником у Болонській школі. Коли її батько став недієздатним, вона зайняла його майстерню та студію у віці шістнадцяти років. Вона одразу стала неймовірно успішною. Її успіх полегшувався тим фактом, що Болонья була більш прогресивною, ніж інші італійські міста, і охоче приймала жінок-художниць. На додаток до успіху з її власними картинами, вона навчила інших художників, у тому числі кількох чоловіків і понад десяток жінок (включно з її молодшими сестрами).

Сірані писала, серед інших робіт, портрети, релігійні картини, включаючи популярну історію про Юдиф і Олоферна, а також автопортрет, який показує її як алегорію живопису. Порція ранить стегно — сцена з римської історії. Порція Катоніс була дружиною Брута, і деякі вчені вважають, що вона могла бути причетною до змови щодо вбивства Юлія Цезаря, або принаймні була єдиною жінкою, яка знала про це заздалегідь. Сцена, зображена тут, походить від Плутарха, який пише, що вона натрапила на свого чоловіка, розмірковуючи про вбивство, але він не хотів довіряти їй свої проблеми, боячись, що вона розкриє змову під тортурами. Щоб довести свою здатність витримувати фізичний біль, Порція порізала собі стегно і мовчки страждала протягом доби (попри озноб і лихоманку). Потім вона повернулася до чоловіка з доказом того, що може зберігати свої таємниці.

Це могла бути політична картина для Сірані, яка, ймовірно, мала на меті показати, що змушені пройти жінки, щоб їх сприймали серйозно.