Niko Pirosmani
Життя Ніко Піросмані (1862–1918) було дуже важким. Він народився в бідній, але люблячій сім’ї селян в 1862 році в Мірзаані, що в Грузії. Справжні проблеми Піросмані почалися, коли він в ранньому віці залишився сиротою і переїхав до своєї сестри у Тбілісі. Невдовзі після цього вона померла від холери, і тому Піросмані потрапив на службу до більш заможної родини, де він виконував різноманітні хатні обов’язки. Тут ще дитиною він навчився читати, писати й малювати.
Після цього він опинився в іншій сім’ї, але не затримався там, оскільки закохався у господиню і це вважалось недоречним через різницю у віці та соціальне становище. Він був змушений піти. Ніко спробував створити власний бізнес із створення вивісок, але діло не пішло, і він втратив майстерню та ті невеликі гроші, що мав. Після цього він працював на різних тимчасових роботах, зокрема маляром, пастухом і провідником на залізниці, але залишався бідним і не мав де жити, часто отримував оплату у вигляді хліба, вина та матеріалів для мистецтва. Коли щастило, він час від часу знімав невелику кімнатку в підвалі або під якимись сходами.
Грузинсько-французький художник і письменник Ілля Зданевич вперше помітив Піросмані приблизно в 1910-1912 роках. Зданевич був настільки захоплений живописом Піросмані, що в 1913 році написав про нього статтю "Природжений художник", яка була опублікована в московській газеті "Закавказская речь". Це принесло йому невелике визнання, і згодом чотири його роботи були показані на московській виставці художників-самоучок, де митець отримав схвальні відгуки від критиків. Через кілька років Піросмані запросили приєднатися до Товариства грузинських художників; він не вписався в коло інших учасників, один з яких навіть висміяв його у формі карикатури. Легко забути, що, попри ці скромні успіхи, Піросмані все ще вів нужденне життя. На жаль, ніхто не пропонував йому ніякої допомоги, і, незважаючи на його очевидний талант, він помер від недоїдання та печінкової недостатності.
Мистецтво Піросмані наївне і прямолінійне. Він був змушений змальовувати природу такою, якою її бачив, і він був єдиним грузинським анімалістом. Його прості й чесні зображення людей і тварин, можливо, є результатом того, що він навчився малювати в дитинстві. В нього не було формальної освіти — і, звичайно, він не отримував фінансування, — тому його стиль укорінився у світі, який він знав ще з дитинства, і який залишився з ним на все життя. Його картини такі ж чарівні, як і деякі дитячі ілюстрації, вони майже казкові. Однак, коли згадати реалії важкого і трагічного життя Піросмані, в його картинах одразу помітно глибокий сум і захоплення.
- Сара Міллс