«Куди веде ця дорога в сутінках? Печаль у ній ніби віддається вічності», – написав норвезький поет Гунвор Гофмо у відповідь на картину Харальда Солберга. Дорога, про яку йде мова, пролягає повз Гуллікстад у напрямку Тронхейма в Норвегії, і з багатьох причин захопила уяву Солберга. Він пов’язує дорогу з нашим життєвим шляхом, оскільки високі дерева обабіч композиції визнають вічний цикл життя і смерті. Вторгнення прогресу та втручання людини присутні в телеграфних стовпах, що виставлені в ряд у пейзажі, але вони не мають дротів. Посередині в око впадає помаранчева смуга, яка підсвічує відблиск призахідного сонця на воді.
Як і його сучасник Едвард Мунк, Солберг рішуче заперечував вплив інших сучасних художників. Народжений в Крістіанії (сучасне Осло) у 1869 році, він спочатку навчався як художник-декоратор, а потім вчився протягом короткого періоду часу в норвезьких художників, зокрема Гаррієт Бакер, Еріка Вереншельда та Ейліф Петерссен. Потім Солберг продовжив навчання в художній школі Крістіана Захртманна в Копенгагені, де він познайомився з роботами Поля Ґоґена та інших художників-символістів і синтетистів.
Ви можете побачити цю картину в картинній галереї Dulwich у Лондоні до 2 червня 2019 року в рамках виставки Harald Sohlberg: Painting Norway, присвяченої 150-річчю від дня народження художника.
P.S. На виставці вже побувала Джоанна з DailyArt Magazine! Про її враження читайте тут.
Зображення: "Сільська дорога", Музей образотворчих мистецтв, Х'юстон