Caspar David Friedrich
У засніженому пейзажі чоловік, відкинувши милиці, сидить у молитві перед сяйливим розп'яттям, захищеним трьома ялинами, що символізують Святу Трійцю. В туманній далечині височіють ледь помітні обриси готичного собору, шпилі якого повторюють вертикальні форми дерев.
Цю роботу створив Каспар Давид Фрідріх, один із найвидатніших художників німецького романтичного руху. Фрідріх, народжений у балтійському порту Ґрайфсвальд, навчався в Копенгаґенській академії та присвятив себе пейзажному живопису, хоч і не простому зображенню природи. Як він писав, його метою було не "правдиве зображення повітря, води, скель і дерев", а радше "відображення душі та емоцій [художника] в цих об'єктах". Із часом Фрідріх наповнив свої пейзажі глибокою символікою: гори, моря, дерева і навіть зміна пір року й часу доби стали виражати духовний зміст і внутрішнє життя душі. Картину, яку ми представляємо сьогодні, вважають додатковим твором до іншої картини з такою ж назвою й датою, що зберігається в Державному музеї у Шверині. Там самотня постать на милицях блукає серед зів'ялих дубів під темним, гнітючим небом — видіння спустошення. Натомість ця версія Національної галереї перетворює страждання на віру й оновлення, пропонуючи зворушливе бачення надії та духовного воскресіння.
P.S. Ось Каспар Давид Фрідріх у 10 картинах — обличчя німецького романтизму!